Театр актуальної драматургії

Нещодавно керівник літературно-драматургічної частини Андрій Бондаренко дав інтерв’ю про власний шлях до драматургії, роботу над створенням п’єси «Шмата. Одного вечора у бомбосховищі», функціонування Нижнього Залу в театрі ляльок та фестиваль «Розколяда». Повний текст за посиланням. Нижче вибрані цитати.

«Мені не вистачає театру історій. Театру, для якого головним завданням є не створити візуальну ефектну сценічну реальність, а добре і вдумливо розповісти якусь цікаву історію. Тепер прийнято зневажати «театр розмов». Але мені здається, що розмови і розповіді ще далеко себе не вичерпали, вичерпався лише якийсь один класичний театральний формат, один з багатьох».

«Поняття «актуальної п’єси» для мене є доволі простим – це будь-який драматургічний твір, який намагається завести живу розмову про живе. Якщо, приміром, ми маємо п’єсу, що відтворює якісь класичні наративи (любові, смерті, долі), але говорить живими словами і живими смислами, то це теж актуальна п’єса. І навпаки, якщо у п’єсі є «актуальні» теми, але вони подаються механічно, «мертво», формально, без проникнення під «живу» шкіру – то це буде «неактуальна» п’єса. Актуальне – це про життя. Неактуальне – про змертвілість, фейк».