ПОСТДРАМА НА ОСНОВІ РЕАЛЬНИХ ІСТОРІЙ

Очікування дзвінка, звістки або бодай імені в списку.
Досвід людей, які живуть у постійному чеканні. Жінок, чиї чоловіки, сини, брати й батьки зникли безвісти або перебувають у полоні. Їхнє життя розгортається у просторі невідомості – між життям і смертю, пам’яттю й забуттям, надією та зневірою. Тисячі історій обриваються й зависають «за межею» – у місці, де людина вже відсутня у звичному світі, але ще не визнана остаточно втраченою.
Це реальність, у якій звичні речі втрачають своє призначення, а логіка щоденного життя дає збій. Очікування триває довше, ніж дозволяють людські сили, і з часом абсурд стає способом витримати біль і невизначеність. Жінки живуть у постійній напрузі – між тим, що ще можна витримати, і тим, що вже не має назви. Їхній голос намагається прорватися крізь світ, який звикає до війни й зміщує чужу трагедію на периферію уваги.
У пошуках цього голосу вони змушені виходити за межі звичного і дозволеного для себе – переступати власну тишу, приватність, страх бути непоміченими. Питання «наскільки далеко можна зайти, щоб тебе почули?» стає не риторичним, а життєво необхідним вибором.
«За межею…» – постдрама про нескінченне очікування і силу надії. Про пам’ять як форму дії та спротиву забуттю. Про любов, що не дозволяє іменам зникнути й перетворитися на статистику навіть тоді, коли світ поступово відвертається.

Вистава створена за п’єсою «Та, що тримає надію», написаною на основі реальних історій жінок 24-ї окремої механізованої бригади імені Данила Галицького – тих, хто зберігає в собі голоси чоловіків, батьків, братів і синів, які перебувають у полоні або зникли безвісти.

Творці вистави:
Галина Стричак – драматургиня, режисерка, діюча військова та психологиня
Оксана Шпакович – сценографка та художниця костюмів
Євген Петров – художник по світлу
Микола Хшановський – композитор

Віковий ценз вистави 15+
Дата прем’єри: 25 лютого 2026 року